| | |
| плюскоті́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | плюскоті́тися, плюскоті́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | плюскоті́мося, плюскоті́мось, плюскоті́мся |
| 2 особа | плюскоти́ся, плюскоти́сь | плюскоті́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | плюскоті́тимуся, плюскоті́тимусь | плюскоті́тимемося, плюскоті́тимемось, плюскоті́тимемся |
| 2 особа | плюскоті́тимешся | плюскоті́тиметеся, плюскоті́тиметесь |
| 3 особа | плюскоті́тиметься | плюскоті́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | плюскочу́ся, плюскочу́сь | плюскотимо́ся, плюскотимо́сь, плюскоти́мся |
| 2 особа | плюскоти́шся | плюскотите́ся, плюскотите́сь |
| 3 особа | плюскоти́ться | плюскотя́ться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| плюскотячи́сь* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | плюскоті́вся, плюскоті́всь | плюскоті́лися, плюскоті́лись |
| жін. р. | плюскоті́лася, плюскоті́лась |
| сер. р. | плюскоті́лося, плюскоті́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| плюскоті́вшись |
