| | |
| повито́чувати1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (виготовити виточуванням усе або багато чогось; вигострити) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | повито́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | повито́чуймо |
| 2 особа | повито́чуй | повито́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | повито́чую | повито́чуємо, повито́чуєм |
| 2 особа | повито́чуєш | повито́чуєте |
| 3 особа | повито́чує | повито́чують |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | повито́чував | повито́чували |
| жін.р. | повито́чувала |
| сер.р. | повито́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| повито́чуваний |
| Безособова форма |
| повито́чувано |
| Дієприслівник |
| повито́чувавши |
