| повня́вий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | повня́вий | повня́ва | повня́ве | повня́ві |
| родовий | повня́вого | повня́вої | повня́вого | повня́вих |
| давальний | повня́вому | повня́вій | повня́вому | повня́вим |
| знахідний | повня́вий, повня́вого | повня́ву | повня́ве | повня́ві, повня́вих |
| орудний | повня́вим | повня́вою | повня́вим | повня́вими |
| місцевий | на/у повня́вому, повня́вім | на/у повня́вій | на/у повня́вому, повня́вім | на/у повня́вих |
| [розм.] | ||||