| | |
| повідв’я́зуватися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | повідв’я́зуватися, повідв’я́зуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | повідв’я́зуймося, повідв’я́зуймось |
| 2 особа | | повідв’я́зуйтеся, повідв’я́зуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | повідв’я́зуємося, повідв’я́зуємось, повідв’я́зуємся |
| 2 особа | | повідв’я́зуєтеся, повідв’я́зуєтесь |
| 3 особа | повідв’я́зується | повідв’я́зуються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | повідв’я́зувався, повідв’я́зувавсь | повідв’я́зувалися, повідв’я́зувались |
| жін.р. | повідв’я́зувалася, повідв’я́зувалась |
| сер.р. | повідв’я́зувалося, повідв’я́зувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| повідв’я́зувавшись |
