| повідко́чувати – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | повідко́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | повідко́чуймо | |
| 2 особа | повідко́чуй | повідко́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | повідко́чую | повідко́чуємо, повідко́чуєм |
| 2 особа | повідко́чуєш | повідко́чуєте |
| 3 особа | повідко́чує | повідко́чують |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | повідко́чував | повідко́чували |
| жін.р. | повідко́чувала | |
| сер.р. | повідко́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| повідко́чувавши | ||