| | |
| повідстовбу́рчувати – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | повідстовбу́рчувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | повідстовбу́рчуймо |
| 2 особа | повідстовбу́рчуй | повідстовбу́рчуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | повідстовбу́рчую | повідстовбу́рчуємо, повідстовбу́рчуєм |
| 2 особа | повідстовбу́рчуєш | повідстовбу́рчуєте |
| 3 особа | повідстовбу́рчує | повідстовбу́рчують |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | повідстовбу́рчував | повідстовбу́рчували |
| жін.р. | повідстовбу́рчувала |
| сер.р. | повідстовбу́рчувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| повідстовбу́рчуваний |
| Безособова форма |
| повідстовбу́рчувано |
| Дієприслівник |
| повідстовбу́рчувавши |
