| пові́рити1 – дієслово доконаного виду | ||
| (прийняти за істину; відчути довір’я) | ||
| Інфінітив | пові́рити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | пові́рмо | |
| 2 особа | пові́р | пові́рте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | пові́рю | пові́римо, пові́рим |
| 2 особа | пові́риш | пові́рите |
| 3 особа | пові́рить | пові́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | пові́рив | пові́рили |
| жін.р. | пові́рила | |
| сер.р. | пові́рило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| пові́рений | ||
| Безособова форма | ||
| пові́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| пові́ривши | ||