| | |
| пожури́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | пожури́тися, пожури́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | пожурі́мося, пожурі́мось, пожурі́мся |
| 2 особа | пожури́ся, пожури́сь | пожурі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пожурю́ся, пожурю́сь | пожу́римося, пожу́римось, пожу́римся |
| 2 особа | пожу́ришся | пожу́ритеся, пожу́ритесь |
| 3 особа | пожу́риться | пожу́ряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | пожури́вся, пожури́всь | пожури́лися, пожури́лись |
| жін.р. | пожури́лася, пожури́лась |
| сер.р. | пожури́лося, пожури́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| пожури́вшись |
