| пожури́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (позасмучувати) | ||
| Інфінітив | пожури́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | пожурі́мо, пожурі́м | |
| 2 особа | пожури́ | пожурі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | пожурю́ | пожу́римо, пожу́рим |
| 2 особа | пожу́риш | пожу́рите |
| 3 особа | пожу́рить | пожу́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | пожури́в | пожури́ли |
| жін.р. | пожури́ла | |
| сер.р. | пожури́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| пожу́рений | ||
| Безособова форма | ||
| пожу́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| пожури́вши | ||