| поко́лотий1 – дієприкметник | ||||
| (потрісканий) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | поко́лотий | поко́лота | поко́лоте | поко́лоті |
| родовий | поко́лотого | поко́лотої | поко́лотого | поко́лотих |
| давальний | поко́лотому | поко́лотій | поко́лотому | поко́лотим |
| знахідний | поко́лотий, поко́лотого | поко́лоту | поко́лоте | поко́лоті, поко́лотих |
| орудний | поко́лотим | поко́лотою | поко́лотим | поко́лотими |
| місцевий | на/у поко́лотому, поко́лотім | на/у поко́лотій | на/у поко́лотому, поко́лотім | на/у поко́лотих |