| полічи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (порахувати) | ||
| Інфінітив | полічи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | полічі́мо, полічі́м | |
| 2 особа | полічи́ | полічі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | полічу́ | полі́чимо, полі́чим |
| 2 особа | полі́чиш | полі́чите |
| 3 особа | полі́чить | полі́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | полічи́в | полічи́ли |
| жін.р. | полічи́ла | |
| сер.р. | полічи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| полі́чений | ||
| Безособова форма | ||
| полі́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| полічи́вши | ||