| поника́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (никати якийсь час) | ||
| Інфінітив | поника́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | поника́ймо | |
| 2 особа | поника́й | поника́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | поника́ю | поника́ємо, поника́єм |
| 2 особа | поника́єш | поника́єте |
| 3 особа | поника́є | поника́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | поника́в | поника́ли |
| жін.р. | поника́ла | |
| сер.р. | поника́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| поника́вши | ||