| | |
| понятува́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (виконувати обов’язки понятого) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | понятува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | поняту́ймо |
| 2 особа | поняту́й | поняту́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | понятува́тиму | понятува́тимемо, понятува́тимем |
| 2 особа | понятува́тимеш | понятува́тимете |
| 3 особа | понятува́тиме | понятува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | поняту́ю | поняту́ємо, поняту́єм |
| 2 особа | поняту́єш | поняту́єте |
| 3 особа | поняту́є | поняту́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| поняту́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | понятува́в | понятува́ли |
| жін. р. | понятува́ла |
| сер. р. | понятува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
