| поніме́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | поніме́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | поніме́чмо | |
| 2 особа | поніме́ч | поніме́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | поніме́чу | поніме́чимо, поніме́чим |
| 2 особа | поніме́чиш | поніме́чите |
| 3 особа | поніме́чить | поніме́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | поніме́чив | поніме́чили |
| жін.р. | поніме́чила | |
| сер.р. | поніме́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| поніме́чений | ||
| Безособова форма | ||
| поніме́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| поніме́чивши | ||