| | |
| поперекида́ти1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (перекинути, повалити багато чого-небудь) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | поперекида́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | поперекида́ймо |
| 2 особа | поперекида́й | поперекида́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | поперекида́ю | поперекида́ємо, поперекида́єм |
| 2 особа | поперекида́єш | поперекида́єте |
| 3 особа | поперекида́є | поперекида́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | поперекида́в | поперекида́ли |
| жін.р. | поперекида́ла |
| сер.р. | поперекида́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| попереки́даний |
| Безособова форма |
| попереки́дано |
| Дієприслівник |
| поперекида́вши |
