| попоговори́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | попоговори́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | попоговорі́мо, попоговорі́м | |
| 2 особа | попоговори́ | попоговорі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | попоговорю́ | попогово́римо, попогово́рим |
| 2 особа | попогово́риш | попогово́рите |
| 3 особа | попогово́рить | попогово́рять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | попоговори́в | попоговори́ли |
| жін.р. | попоговори́ла | |
| сер.р. | попоговори́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| попоговори́вши | ||