| пополотні́лий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | пополотні́лий | пополотні́ла | пополотні́ле | пополотні́лі |
| родовий | пополотні́лого | пополотні́лої | пополотні́лого | пополотні́лих |
| давальний | пополотні́лому | пополотні́лій | пополотні́лому | пополотні́лим |
| знахідний | пополотні́лий | пополотні́лу | пополотні́ле | пополотні́лі |
| орудний | пополотні́лим | пополотні́лою | пополотні́лим | пополотні́лими |
| місцевий | на/у пополотні́лому, пополотні́лім | на/у пополотні́лій | на/у пополотні́лому, пополотні́лім | на/у пополотні́лих |
| [розм.] | ||||