| попоро́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розшити; розрізати) | ||
| Інфінітив | попоро́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | попорі́мо, попорі́м | |
| 2 особа | попори́ | попорі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | попорю́ | попо́ремо, попо́рем |
| 2 особа | попо́реш | попо́рете |
| 3 особа | попо́ре | попо́рють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | попоро́в | попоро́ли |
| жін.р. | попоро́ла | |
| сер.р. | попоро́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| попо́рений, попо́ротий | ||
| Безособова форма | ||
| попо́рено, попо́рото | ||
| Дієприслівник | ||
| попоро́вши | ||