| попо́сти́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | попо́сти́тися, попо́сти́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | попо́стьмося, попо́стьмось, попості́мося, попості́мось, попості́мся | |
| 2 особа | попо́сться, попости́ся, попости́сь | попо́стьтеся, попо́стьтесь, попості́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | попо́щу́ся, попо́щу́сь | попо́стимося, попо́стимось, попо́стимся |
| 2 особа | попо́стишся | попо́ститеся, попо́ститесь |
| 3 особа | попо́ститься | попо́стяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | попо́сти́вся, попо́сти́всь | попо́сти́лися, попо́сти́лись |
| жін.р. | попо́сти́лася, попо́сти́лась | |
| сер.р. | попо́сти́лося, попо́сти́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| попо́сти́вшись | ||