| попрости́тися – дієслово доконаного виду | ||
| (попрощатися з ким-небудь; попросити побачення) | ||
| Інфінітив | попрости́тися, попрости́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | попрості́мося, попрості́мось, попрості́мся | |
| 2 особа | попрости́ся, попрости́сь | попрості́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | попрощу́ся, попрощу́сь | попростимо́ся, попростимо́сь, попрости́мся |
| 2 особа | попрости́шся | попростите́ся, попростите́сь |
| 3 особа | попрости́ться | попростя́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | попрости́вся, попрости́всь | попрости́лися, попрости́лись |
| жін.р. | попрости́лася, попрости́лась | |
| сер.р. | попрости́лося, попрости́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| попрости́вшись | ||