| попростяга́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (простягтися; зайняти великий простір) | ||
| Інфінітив | попростяга́тися, попростяга́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | попростяга́ється | попростяга́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | попростяга́вся, попростяга́всь | попростяга́лися, попростяга́лись |
| жін.р. | попростяга́лася, попростяга́лась | |
| сер.р. | попростяга́лося, попростяга́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| попростяга́вшись | ||