| поточи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (наточити, зробити гострим) | ||
| Інфінітив | поточи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | поточі́мо, поточі́м | |
| 2 особа | поточи́ | поточі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | поточу́ | пото́чимо, пото́чим |
| 2 особа | пото́чиш | пото́чите |
| 3 особа | пото́чить | пото́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | поточи́в | поточи́ли |
| жін.р. | поточи́ла | |
| сер.р. | поточи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| пото́чений | ||
| Безособова форма | ||
| пото́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| поточи́вши | ||