| | |
| поя́снювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | поя́снювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | поя́снюймо |
| 2 особа | поя́снюй | поя́снюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | поя́снюватиму | поя́снюватимемо, поя́снюватимем |
| 2 особа | поя́снюватимеш | поя́снюватимете |
| 3 особа | поя́снюватиме | поя́снюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | поя́снюю | поя́снюємо, поя́снюєм |
| 2 особа | поя́снюєш | поя́снюєте |
| 3 особа | поя́снює | поя́снюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| поя́снюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | поя́снював | поя́снювали |
| жін. р. | поя́снювала |
| сер. р. | поя́снювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| поя́снювавши |
| | |
| [рідко] | | |
