| правочи́н – іменник чоловічого роду | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | правочи́н | правочи́ни |
| родовий | правочи́ну | правочи́нів |
| давальний | правочи́ну, правочи́нові | правочи́нам |
| знахідний | правочи́н | правочи́ни |
| орудний | правочи́ном | правочи́нами |
| місцевий | на/у правочи́ні | на/у правочи́нах |
| кличний | правочи́не* | правочи́ни* |