| предоку́чити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | предоку́чити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | предоку́чмо | |
| 2 особа | предоку́ч | предоку́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | предоку́чу | предоку́чимо, предоку́чим |
| 2 особа | предоку́чиш | предоку́чите |
| 3 особа | предоку́чить | предоку́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | предоку́чив | предоку́чили |
| жін.р. | предоку́чила | |
| сер.р. | предоку́чило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| предоку́чивши | ||
| [розм.] | ||