| привласти́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (привласнити) | ||
| Інфінітив | привласти́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | привласті́мо, привласті́м | |
| 2 особа | привласти́ | привласті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | привлащу́ | привластимо́, привласти́м |
| 2 особа | привласти́ш | привластите́ |
| 3 особа | привласти́ть | привластя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | привласти́в | привласти́ли |
| жін.р. | привласти́ла | |
| сер.р. | привласти́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| привласти́вши | ||