| | | | |
| приволо́чений1 – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| (дотягнений кудись) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | приволо́чений | приволо́чена | приволо́чене | приволо́чені |
| родовий | приволо́ченого | приволо́ченої | приволо́ченого | приволо́чених |
| давальний | приволо́ченому | приволо́ченій | приволо́ченому | приволо́ченим |
| знахідний | приволо́чений, приволо́ченого | приволо́чену | приволо́чене | приволо́чені, приволо́чених |
| орудний | приволо́ченим | приволо́ченою | приволо́ченим | приволо́ченими |
| місцевий | на/у приволо́ченому, приволо́ченім | на/у приволо́ченій | на/у приволо́ченому, приволо́ченім | на/у приволо́чених |
| | | | |
| [розм.] | | | | |
