| | |
| прив’я́лювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прив’я́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прив’я́люймо |
| 2 особа | прив’я́люй | прив’я́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прив’я́люватиму | прив’я́люватимемо, прив’я́люватимем |
| 2 особа | прив’я́люватимеш | прив’я́люватимете |
| 3 особа | прив’я́люватиме | прив’я́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прив’я́люю | прив’я́люємо, прив’я́люєм |
| 2 особа | прив’я́люєш | прив’я́люєте |
| 3 особа | прив’я́лює | прив’я́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| прив’я́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | прив’я́лював | прив’я́лювали |
| жін. р. | прив’я́лювала |
| сер. р. | прив’я́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| прив’я́люваний |
| Безособова форма |
| прив’я́лювано |
| Дієприслівник |
| прив’я́лювавши |
