| | | | |
| приду́ркуватий – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | приду́ркуватий | приду́ркувата | приду́ркувате | приду́ркуваті |
| родовий | приду́ркуватого | приду́ркуватої | приду́ркуватого | приду́ркуватих |
| давальний | приду́ркуватому | приду́ркуватій | приду́ркуватому | приду́ркуватим |
| знахідний | приду́ркуватого, приду́ркуватий | приду́ркувату | приду́ркувате | приду́ркуватих, приду́ркуваті |
| орудний | приду́ркуватим | приду́ркуватою | приду́ркуватим | приду́ркуватими |
| місцевий | на/у приду́ркуватому, приду́ркуватім | на/у приду́ркуватій | на/у приду́ркуватому, приду́ркуватім | на/у приду́ркуватих |
| | | | |
| [розм.] | | | | |
