| прику́рений1 – дієприкметник | ||||
| (розпалений) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | прику́рений | прику́рена | прику́рене | прику́рені |
| родовий | прику́реного | прику́реної | прику́реного | прику́рених |
| давальний | прику́реному | прику́реній | прику́реному | прику́реним |
| знахідний | прику́рений, прику́реного | прику́рену | прику́рене | прику́рені, прику́рених |
| орудний | прику́реним | прику́реною | прику́реним | прику́реними |
| місцевий | на/у прику́реному, прику́ренім | на/у прику́реній | на/у прику́реному, прику́ренім | на/у прику́рених |