| приутю́жений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | приутю́жений | приутю́жена | приутю́жене | приутю́жені |
| родовий | приутю́женого | приутю́женої | приутю́женого | приутю́жених |
| давальний | приутю́женому | приутю́женій | приутю́женому | приутю́женим |
| знахідний | приутю́жений, приутю́женого | приутю́жену | приутю́жене | приутю́жені, приутю́жених |
| орудний | приутю́женим | приутю́женою | приутю́женим | приутю́женими |
| місцевий | на/у приутю́женому, приутю́женім | на/у приутю́женій | на/у приутю́женому, приутю́женім | на/у приутю́жених |
| [розм.] | ||||