| | | | |
| прицу́цуватий – прикметник | | | | |
| | | | |
| (придуркуватий) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | прицу́цуватий | прицу́цувата | прицу́цувате | прицу́цуваті |
| родовий | прицу́цуватого | прицу́цуватої | прицу́цуватого | прицу́цуватих |
| давальний | прицу́цуватому | прицу́цуватій | прицу́цуватому | прицу́цуватим |
| знахідний | прицу́цуватий, прицу́цуватого | прицу́цувату | прицу́цувате | прицу́цуваті, прицу́цуватих |
| орудний | прицу́цуватим | прицу́цуватою | прицу́цуватим | прицу́цуватими |
| місцевий | на/у прицу́цуватому, прицу́цуватім | на/у прицу́цуватій | на/у прицу́цуватому, прицу́цуватім | на/у прицу́цуватих |
| | | | |
| [розм.] | | | | |
