| причу́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (ледь почутися) | ||
| Інфінітив | причу́тися, причу́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | причу́ється | причу́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | причу́вся, причу́всь | причу́лися, причу́лись |
| жін.р. | причу́лася, причу́лась | |
| сер.р. | причу́лося, причу́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| причу́вшись | ||