| | |
| прово́нювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прово́нювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прово́нюймо |
| 2 особа | прово́нюй | прово́нюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прово́нюватиму | прово́нюватимемо, прово́нюватимем |
| 2 особа | прово́нюватимеш | прово́нюватимете |
| 3 особа | прово́нюватиме | прово́нюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прово́нюю | прово́нюємо, прово́нюєм |
| 2 особа | прово́нюєш | прово́нюєте |
| 3 особа | прово́нює | прово́нюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| прово́нюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | прово́нював | прово́нювали |
| жін. р. | прово́нювала |
| сер. р. | прово́нювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| прово́нюваний |
| Безособова форма |
| прово́нювано |
| Дієприслівник |
| прово́нювавши |
