| проворкоті́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | проворкоті́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | проворкоті́мо, проворкоті́м | |
| 2 особа | проворкоти́ | проворкоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проворкочу́ | проворкотимо́, проворкоти́м |
| 2 особа | проворкоти́ш | проворкотите́ |
| 3 особа | проворкоти́ть | проворкотя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | проворкоті́в | проворкоті́ли |
| жін.р. | проворкоті́ла | |
| сер.р. | проворкоті́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| проворкоті́вши | ||