| | |
| проквиля́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (жалібно стогнати; видавати жалібну мелодію) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | проквиля́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | проквиля́ймо |
| 2 особа | проквиля́й | проквиля́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | проквиля́тиму | проквиля́тимемо, проквиля́тимем |
| 2 особа | проквиля́тимеш | проквиля́тимете |
| 3 особа | проквиля́тиме | проквиля́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | проквиля́ю | проквиля́ємо, проквиля́єм |
| 2 особа | проквиля́єш | проквиля́єте |
| 3 особа | проквиля́є | проквиля́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| проквиля́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | проквиля́в | проквиля́ли |
| жін. р. | проквиля́ла |
| сер. р. | проквиля́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| проквиля́вши |
