| проки́нути1 – дієслово доконаного виду | ||
| (розчистити; кинути) | ||
| Інфінітив | проки́нути | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | проки́ньмо | |
| 2 особа | проки́нь | проки́ньте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проки́ну | проки́немо, проки́нем |
| 2 особа | проки́неш | проки́нете |
| 3 особа | проки́не | проки́нуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | проки́нув | проки́нули |
| жін.р. | проки́нула | |
| сер.р. | проки́нуло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| проки́нувши | ||