| проку́рений1 – дієприкметник | ||||
| (від: прокури”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | проку́рений | проку́рена | проку́рене | проку́рені |
| родовий | проку́реного | проку́реної | проку́реного | проку́рених |
| давальний | проку́реному | проку́реній | проку́реному | проку́реним |
| знахідний | проку́рений, проку́реного | проку́рену | проку́рене | проку́рені, проку́рених |
| орудний | проку́реним | проку́реною | проку́реним | проку́реними |
| місцевий | на/у проку́реному, проку́ренім | на/у проку́реній | на/у проку́реному, проку́ренім | на/у проку́рених |