| просвіти́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (пронизати променями) | ||
| Інфінітив | просвіти́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | просвіті́мо, просвіті́м | |
| 2 особа | просвіти́ | просвіті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | просвічу́ | просві́тимо, просві́тим |
| 2 особа | просві́тиш | просві́тите |
| 3 особа | просві́тить | просві́тять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | просвіти́в | просвіти́ли |
| жін.р. | просвіти́ла | |
| сер.р. | просвіти́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| просві́чений | ||
| Безособова форма | ||
| просві́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| просвіти́вши | ||