| | |
| просві́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (пронизувати променями; ставати видним) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | просві́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | просві́чуймо |
| 2 особа | просві́чуй | просві́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | просві́чуватиму | просві́чуватимемо, просві́чуватимем |
| 2 особа | просві́чуватимеш | просві́чуватимете |
| 3 особа | просві́чуватиме | просві́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | просві́чую | просві́чуємо, просві́чуєм |
| 2 особа | просві́чуєш | просві́чуєте |
| 3 особа | просві́чує | просві́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| просві́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | просві́чував | просві́чували |
| жін. р. | просві́чувала |
| сер. р. | просві́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| просві́чуваний |
| Безособова форма |
| просві́чувано |
| Дієприслівник |
| просві́чувавши |
