| прослу́хати – дієслово доконаного виду | ||
| (слухати що-небудь з початку до кінця; не почути; визначати стан на слух; слухати якийсь час) | ||
| Інфінітив | прослу́хати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прослу́хаймо | |
| 2 особа | прослу́хай | прослу́хайте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прослу́хаю | прослу́хаємо, прослу́хаєм |
| 2 особа | прослу́хаєш | прослу́хаєте |
| 3 особа | прослу́хає | прослу́хають |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | прослу́хав | прослу́хали |
| жін.р. | прослу́хала | |
| сер.р. | прослу́хало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| прослу́ханий | ||
| Безособова форма | ||
| прослу́хано | ||
| Дієприслівник | ||
| прослу́хавши | ||