| | |
| прослу́хати – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (слухати що-небудь з початку до кінця; не почути; визначати стан на слух; слухати якийсь час) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прослу́хати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прослу́хаймо |
| 2 особа | прослу́хай | прослу́хайте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прослу́хаю | прослу́хаємо, прослу́хаєм |
| 2 особа | прослу́хаєш | прослу́хаєте |
| 3 особа | прослу́хає | прослу́хають |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | прослу́хав | прослу́хали |
| жін.р. | прослу́хала |
| сер.р. | прослу́хало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| прослу́ханий |
| Безособова форма |
| прослу́хано |
| Дієприслівник |
| прослу́хавши |
