| просочи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | просочи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | просочі́мо, просочі́м | |
| 2 особа | просочи́ | просочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | просочу́ | просо́чимо, просо́чим |
| 2 особа | просо́чиш | просо́чите |
| 3 особа | просо́чить | просо́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | просочи́в | просочи́ли |
| жін.р. | просочи́ла | |
| сер.р. | просочи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| просо́чений | ||
| Безособова форма | ||
| просо́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| просочи́вши | ||