| | |
| просо́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | просо́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | просо́чуймо |
| 2 особа | просо́чуй | просо́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | просо́чуватиму | просо́чуватимемо, просо́чуватимем |
| 2 особа | просо́чуватимеш | просо́чуватимете |
| 3 особа | просо́чуватиме | просо́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | просо́чую | просо́чуємо, просо́чуєм |
| 2 особа | просо́чуєш | просо́чуєте |
| 3 особа | просо́чує | просо́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| просо́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | просо́чував | просо́чували |
| жін. р. | просо́чувала |
| сер. р. | просо́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| просо́чувавши |
