| прострочи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (прошити; простріляти з автоматичної зброї) | ||
| Інфінітив | прострочи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прострочі́мо, прострочі́м | |
| 2 особа | прострочи́ | прострочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прострочу́ | простро́чимо, простро́чим |
| 2 особа | простро́чиш | простро́чите |
| 3 особа | простро́чить | простро́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | прострочи́в | прострочи́ли |
| жін.р. | прострочи́ла | |
| сер.р. | прострочи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| простро́чений | ||
| Безособова форма | ||
| простро́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| прострочи́вши | ||