| прочини́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | прочини́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прочині́мо, прочині́м | |
| 2 особа | прочини́ | прочині́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прочиню́ | прочи́нимо, прочи́ним |
| 2 особа | прочи́ниш | прочи́ните |
| 3 особа | прочи́нить | прочи́нять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | прочини́в | прочини́ли |
| жін.р. | прочини́ла | |
| сер.р. | прочини́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| прочи́нений | ||
| Безособова форма | ||
| прочи́нено | ||
| Дієприслівник | ||
| прочини́вши | ||