| прочну́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | прочну́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прочні́мо, прочні́м | |
| 2 особа | прочни́ | прочні́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прочну́ | прочнемо́, прочне́м |
| 2 особа | прочне́ш | прочнете́ |
| 3 особа | прочне́ | прочну́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | прочну́в | прочну́ли |
| жін.р. | прочну́ла | |
| сер.р. | прочну́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| прочну́вши | ||