| | |
| прочу́ти́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прочу́ти́тися, прочу́ти́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прочу́ті́мося, прочу́ті́мось, прочу́ті́мся |
| 2 особа | прочу́ти́ся, прочу́ти́сь | прочу́ті́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прочу́чу́ся*, прочу́чу́сь* | прочу́тимо́ся, прочу́тимо́сь, прочу́ти́мся |
| 2 особа | прочу́ти́шся | прочу́тите́ся, прочу́тите́сь |
| 3 особа | прочу́ти́ться | прочу́тя́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | прочу́ти́вся, прочу́ти́всь | прочу́ти́лися, прочу́ти́лись |
| жін.р. | прочу́ти́лася, прочу́ти́лась |
| сер.р. | прочу́ти́лося, прочу́ти́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| прочу́ти́вшись |
