| | |
| прошамота́ти – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прошамота́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прошамота́ймо, прошамочі́мо |
| 2 особа | прошамота́й, прошамочи́ | прошамота́йте, прошамочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прошамота́ю, прошамочу́ | прошамота́ємо, прошамота́єм, прошамо́чемо, прошамо́чем |
| 2 особа | прошамота́єш, прошамо́чеш | прошамота́єте, прошамо́чете |
| 3 особа | прошамота́є, прошамо́че | прошамота́ють, прошамо́чуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | прошамота́в | прошамота́ли |
| жін.р. | прошамота́ла |
| сер.р. | прошамота́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| прошамота́вши |
