| | |
| проязи́читися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | проязи́читися, проязи́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | проязи́чмося, проязи́чмось |
| 2 особа | проязи́чся | проязи́чтеся, проязи́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | проязи́чуся, проязи́чусь | проязи́чимося, проязи́чимось, проязи́чимся |
| 2 особа | проязи́чишся | проязи́читеся, проязи́читесь |
| 3 особа | проязи́читься | проязи́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | проязи́чився, проязи́чивсь | проязи́чилися, проязи́чились |
| жін.р. | проязи́чилася, проязи́чилась |
| сер.р. | проязи́чилося, проязи́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| проязи́чившись |
